Збиток фізичній особі

Акціонери стали заручниками конкурентної боротьби

Чи легко бути фізособою-акціонером великого підприємства в Україні? У більшості випадків ні. Але щоб відчути всю глибину цього «ні», варто запитати про це акціонерів Центрального ГЗК. Справа в тому, що поки йде скандальна суперечка великих компаній навколо 25-відсоткового пакету акцій ЦГЗК, фізособи-акціонери комбінату змушені чекати. І навіть той факт, що у держави знаходиться контрольний пакет акцій підприємства, не може захистити простих акціонерів. Прокуратура Києва, вилучивши реєстр акціонерів цього підприємства, стала, таким чином, по «сумісництву» ще й реєстратором та зберігачем акцій ЦГЗК. Тепер акціонери в разі потреби операцій з цінними паперами змушені звертатися в … прокуратуру, яка мимоволі виявилася залучена в конфлікт.

НАСПРАВДІ

Для початку трохи історії. 6 вересня 2002 р блокуючий пакет акцій ВАТ «Центральний ГЗК» був реалізований його власником, американською компанією «Detroit Cold Rolling Company LC», малому підприємству «Міжнародний діловий центр» (МЦД) за 13,15 млн. доларів США з умовою оплати 600 тис . доларів щомісяця, починаючи з наступного місяця після вступу договору в силу. До якості гарантії оплати пакета МДЦ між компаніями було укладено договір застави продукції на суму в 8 млн. доларів. Поручителем за даним договором виступив сам ЦГЗК. Серед умов угоди було також отримання дозволу від Антимонопольного комітету (АМК) і узгодження її з Фондом держмайна. 20 грудня 2002 року АМК дав МДЦ дозвіл на угоду, а через тиждень (28 грудня) свою візу наклав і Фонд держмайна.

І все, здавалося б, йшло добре, але … Але через чотири місяці після укладення першої угоди «Detroit Cold Rolling Company LC» повторно продав цей же пакет, але вже ЗАТ «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ). З цього моменту почалися проблеми. Причому число залучених постійно зростає. 12 лютого АМК без будь-яких пояснень відкликав своє рішення про видачу дозволу МДЦ. Через день комітет заявив про дозвіл СКМ на придбання акцій ГЗК, що забезпечують компанії більше 25% голосів у вищому органі управління комбінатом.

24 лютого СКМ звертається до реєстроутримувачу Центрального ГЗК – «ПриватБанку» – з проханням про внесення змін до реєстру, але отримує відмову. Як виявилося, на початку лютого 2003 року по зобов’язанням Дніпропетровського господарського суду «ПриватБанк» вніс до реєстру акціонерів ЦГЗК МДЦ. Рішення суду було засновано на факті наявності передавального розпорядження, виданого американською підприємством 4 січня 2003 року в користь МДЦ за підписом директора «Detroit Сoldrolling Сompany L.C.» Майкла Вілкінсона. Однак директор американської компанії від передавальних розпоряджень на користь МДЦ відмовився, назвавши підпис на документі підробленої. Цікавий факт, особливо якщо взяти до уваги те, що документи МДЦ до цього протягом півроку пройшли ряд державних інстанцій, і жодна з них не висловила навіть натяків на підозри в підробці. Мовчання зберігав і «Detroit Сoldrolling Сompany». Все нібито чекали сигналу.

Тут варто зробити невеличкий відступ. Справа в тому, що назва компаній-учасників конфлікту, безумовно, яскраві, але нічого не говорять по суті. Ясніше ситуація стає, якщо припустити, що «Detroit Cold Rolling Company LC» належить Льву Чорному, одному з власників Trans World Group (TWG), яка прославилася на Україні програшем титанічної боротьби за Миколаївський глиноземний завод. Можливо, саме Льву Чорному належить авторство господарських новацій на Аксуському заводі феросплавів, де, за повідомленнями російської та західної преси (про TWG в 1999 р. писали «Московские новости», «Комерсант Гроші» «Le Figaro»), збитки склали 145 млн. доларів, а також на АТ «Алюміній Казахстану», постраждалому на 102 млн. доларів. Гнучкість як бізнесмена пан Чорної проявив, за даними тієї ж преси, на Ачинском глиноземному комбінаті і Братському алюмінієвому заводі, де їм був створений з нічого кворум для затвердження додаткової емісії акцій.

В ПОГОНАХ СИЛА – У КОГО ВОНИ БІЛЬШЕ, ТОЙ І ПРАВ

Отже, ґрунтуючись на факті раптом відкрившогося підроблення, Дніпропетровська прокуратура порушує кримінальну справу. Як виявилося, нескінченну. Суди двічі закривали її через відсутність підстав для порушення. Але «невидима рука» відновлювала справу знову і знову.

Поступово справа «переїхала» до столиці і нею став займатися слідчий відділ прокуратури Києва. У травні 2003 року слідчий відділ прокуратури Києва на старих підставах порушив чергову кримінальну справу. Саме в рамках цієї справи в офісах хранителя ЦГЗК ( «Славутич-Капітал») і реєстратора ( «ПриватБанк») у липні та серпні поточного року проводилися обшуки і виїмки документів. Причому були вилучені дані про власників не тільки спірних 25% акцій, а про всіх 100%. Проводилися обшуки, треба відзначити, з особою ретельністю. Зокрема понятими при обшуку в Дніпропетровську виявилися жителі Донецька, залученим експертом – судовий представник СКМ, а автоматники, що прикривали київських візитерів, навіть не фігурували в протоколі.

Але ці факти меркнуть перед зневагою до суду. 15 серпня Голосіївський районний суд скасовує постанову київської прокуратури про арешт акцій ЦГЗК і вказує, що прокуратура «унеможливлює функціонування підприємства і акціонерів». І в цей же день виникає нова постанова прокуратури, яке один в один дублює попереднє.

До речі, саме в цій постанові «ПриватБанк» зобов’язується повідомити акціонерів, що з питань подальшого розпорядження акціями їм необхідно звертатися в прокуратуру.

Нелогічна в цій ситуації і позиція Генеральної прокуратури, яка скарги хранителя акцій ЦГЗК переправляла в той же слідчий відділ, на свавілля якого скаржився «Славутич-Капітал».

Але судово-прокурорський сюжет на цьому не закінчився. Дані, здобуті під час обшуку у зберігача та реєстратора, вже фігурують в подальших судових розглядах, а не маючий списку акціонерів СКМ провів адресну розсилку запрошень на позачергові збори акціонерів, яке він має намір провести 28 жовтня. При цьому в порядку: внесення змін до статуту, зміни в складі органів управління, питання передачі ведення реєстру. Тут важливо відзначити, що за наявністю в одних руках 40% акцій, ці «руки» отримують можливість блокувати найважливіші рішення на держпідприємстві, яким по суті є Центральний ГЗК. Наприклад, рішення про зміну складу керівництва ВАТ. Якщо зараз негайно виберуть потрібну кандидатуру, а в наступний раз не прийде 40% акціонерів в особі однієї людини, то збори буде неправомірно.

Природно, таке ставлення до конфіденційності інформації і інтересів акціонерів не залишилося «неоціненим», і зараз ряд власників комбінату готують відповідні позови до прокуратури і судів України в міжнародні інстанції.

ДОРОГА НА СТРАСБУРГ

Чим менше участь держави в ринкових відносинах, тим більше вони гармонійні. Але коли в господарські суперечки, на правах повноцінної боку, вклинюються силові структури, перекіс стає катастрофічним, а абсурд – нормою життя. У судових розглядах і слідчих діях навколо 25% пакета акцій ЦГЗК логіка третьої гілки влади набуває форму, яка абсолютно не піддається розшифровці. Але, тим не менш, судові рішення і дії силових структур щодо зберігача та реєстратора акцій Центрального ГЗК показують реальне ставлення чиновників до прав та інтересів власників та верховенству права. Хоча, здавалося б, розмов з високих трибун про права громадянина, платника податків та виборця рік від року стає лише більше.

За даними юристів, які захищають права МДЦ, зараз справа про власність 25% акцій ЦГЗК готується на розгляд Верховним Судом України. А якщо і ВСУ не зможе залишитися «невразливим» перед тиском, то і в суд Страсбурга. Швидше за все, боротьба з питання власності цього пакета акцій буде продовжена.

ДОВІДКА. ВАТ «Центральний ГЗК» знаходиться в центрі Криворізького залізорудного басейну. Комбінат спеціалізується на видобутку і випуску залізорудної сировини (концентрату і окатишів) для металургійної промисловості та випускає близько 15% вироблених в Україні залізорудних окатишів і 9% загальноукраїнських залізорудних концентратів. У держвласності закріплено 50% його акцій.

DAY.KYIV.UA