Вiталiй Кулiков

Вiталiй Кулiков

Народився 1935 року в м. Крилів (Новогеоргієвськ). У 1961 році закінчив Харківське художнє училище, 1967 року – Харківський художньо-промисловий інститут (майстерня проф. Г. А. Бондаренка). Із 1969 року Віталій Куліков – автор і учасник персональних та групових проектів. Нагороджений дипломами республіканських виставок плаката (1974 і 1986, Київ) та міжнародного трієнале естампа в Шамальє (1994, Франція), лауреат Муніципальної премії (Харків, 2006). У 1974 році став членом Національної Спілки художників України. Сьогодні Віталій Куліков – відомий живописець, графік, книжковий дизайнер, плакатист, професор кафедри малюнка та живопису архітектурного факультету Харківського державного технічного університету будівництва й архітектури. Культовий митець для Харкова, Віталій Куліков став учителем філософії мистецтва для багатьох наступних поколінь художників. Представляти виставки митця вважають за честь куратори та галеристи. Роботи митця знаходяться в музейних колекціях України, Росії, Франції, США.

Валентина Нємцова / мистецтвознавець: «Живописна мова Кулікова близька до мови архітектора або скульптора, заснована на грі масами, якою він досконало володіє. Кольори в його мальовничій системі, звичайно, відіграють залежну роль, заявляючи про себе нечисленними, але сильними акцентам. Головне призначення кольору- виявляти площину, її грані
й розлами. Інколи колір звучить приглушено, ніби «під сурдиною», не відволікаючи уваги від процесу напруженого «припасування» мас, підсумком якого є характерні пейзажі».

 

Боnото в ОрІхівцІ / 2008  полотно, олія І 47х47

Боnото в ОрІхівцІ / 2008 полотно, олія І 47х47. Опублiковано: Альбом «Вiталiй Кулiков», видавництво «РОДОВIД», 2009, стар. 263

Новогеоргієвськ у 1912 / 2007  полотно, олія І 47х47

Новогеоргієвськ у 1912 / 2007 полотно, олія І 47х47

Тясмин біля Чигирина. Ранок І 2008 полотно, олія І 47х47

Тясмин біля Чигирина. Ранок І 2008 полотно, олія І 47х47 Опубліковано: Альбом «Віталій Куліков», видавництво «РОДОВІД» І 2009 І стор. 26

Віталій Куліков: «Не позиціонуючи себе пейзажистом, я пишу й малюю пейзажі з дитинства. Не етюди з натури, а зображення місцевості, що припала до душі …. Перспективною мені видається помірна геометризація пластичної структури. Геометрія відволікає від ботаніки, фізіології та наближає до сакрального, яке, поза сумнівом, присутнє й у візуальному світі». У ретроспективному погляді на історію місцевості Куліков відтворює його легенду. Робота «Новогеорrієвськ у 1912» реконструює рідне місто художника в період його процвітання, тим самим нагадуючи про його сумну подальшу долю. Давнє історичне місто, що майже в усі часи мало особливі привілеї й стрімко розвивалося, було затоплене 1961 року водами Кременчуцького водосховища. Черговий «план розвитку» УРСР не пошкодував ні славного минулого міста, ні його історичних будівель. Від батьківщини Кулікова і його вчителя Григорія Бондаренка, який також народився у Георгієвську, залишилося маленьке село, а історія міста назавжди лишилася у минулому. У роботі «Тясмин біля Чигирина. Ранок» геометричні форми пейзажу стирають межу між природними елементами й знаками присутності людини, розчиняючи обриси історичного міста в водах річки Тясмин. Пейзаж, що «існує насправді, для неупередженого погляду завжди фантастичніший, загадковіший, ніж будь-яка вигадка».



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Здесь о, вот и слово пригодилось это не приставка, а часть корня.